Отже, самий скандальний в історії нашого футбола чемпіонат завершено.
Більшість вболівальників посміюється з його результатів, але деякі висновки напрошуються. І висновки ці зовсім не обнадійливі.
Тому спробую тезисно. По клубам, перспективам і загальній ситуації.
Шахтар.
Команда намагається грати в технічний, атакуючий футбол і має для цього виконавців. Альтернативою такому футболу повинна була б бути атлетична, силова гра з жорстким пресингом. Завдяки Луческу, а відтак cуддям, єдиноборства трактуються як порушення проти гравців ШД, гра ламається, далі - картки і т.д. Схема стара, але тільки в цьому сезоні вона доведена до повного абсурду. Напевне, стояла задача - "Любою ціною!!!"
Адже команда відверто агонізує. Тільки в фарм-клубів очки бралися "чесно". Все решта (особливо весною) - сміх та й годі.
Передбачаю заперечення - а ДК також в свій час підсвистували (і перелік матчів, які опоненти знають напам'ять).
Так, підсвистували. Як завжди, лідерам і сильним командам. Бували і помилки. Але ДК ніколи не робили чемпіоном cудді. Кірш знайшов правильне слово - ДЕМОНСТРАТИВНО. Декому, хто насправді смикає за ниточки в нашому футболі захотілось показати, хто насправді тут хазяїн. Сприймаю це як плювок в лице футбольній громадскості.
Що стосується перспектив, то вони очевидні. Ще декілька таких чемпіонств забезпечено. В Європі - повний облом (любий Апоел знає, як грати проти таких команд).
Викликають також побоювання (крім сміху) останні "откровення" Луческу в пресі (про Інтер, Рональдо і т.д.). Дещо подібне під кінець свого життя, будучи в відвертому маразмі плів покійний Маслаченко. Будем сподіватись, що в Містера це тимчасове, після трамвая. Але з Луїсом Адріано та Селєзньовим в нападі ЛЧ виграти неможливо.
Мля, про що я? Яка ЛЧ?!!
Динамо (Київ)
В команди нагло та демонстративно вкрали чемпіонство. ІМХО, це на краще. Зліші будуть. Нехай знають, що грати треба не тільки проти суперника, а й проти cуддів, проти майбутньої (та й теперішньої закулісної) футбольної влади. З досвіду відомо, що тільки в такому режимі ДК показувало найкращий свій футбол, гартувалася молодь, сяяли зірки.
Транслятори з “2+2” так “порівну” поділили час між матчами “Дніпро” – “Карпати” і “Динамо” – “Таврія”, що було аж 10 (!) включень по пів-хвилини з Києва.
Отож уявлення про гру скласти можна лише по невеличкій відеонарізці про матч.
Втім відзначу, що як і в завершальному турі Ліги Європи – в київському матчі з “Маккабі”, -- щоб сподіватися на успішний підсумковий результат, динамівцям треба було перемагати суперника і чекати на осічку конкурента в домашньому матчі.
Результат, як і в певному сенсі перебіг матчу, виявився таким самим – динамівці відкрили рахунок, потім в них вилучили гравця, потім гра в меншості і нічия в підсумку. І в цьому є певний символізм – коли результат треба було вигризти за будь-яку ціну, сил і майстерності забракло. В тому числі, мабуть, і через те, що Сьомін не знайшов нічого кращого, ніж запасним воротарем (велика подяка Алмейді за вилучення Коваля) замінити висунутого на вістря форварда. На 38-й хвилині. А потім випустити ще одного “опорника”. Навіть не Нінковіча, а опорника-захисника Харуну. А після того, як наприкінці матчу рахунок зрівнявся, пішов “ва-банк” – замінив Ярмоленка на Мехмеді…
Одне питання – чому для Дуду знову не знайшлося місця в складі? Гусєва немає в заявці. На лівому фланзі грати нікому. Чому немає Дуду? Вирішили поберегти його до Олімпіади? Як зворушливо. Чи на наступний сезон? Чи взагалі продати, щоб залишити Шеву чи Нінковіча? І скільки буде продовжуватися це збиткування над здоровим глуздом?
По іншим матчам відзначу, як Полтава билася з МХ – ніби це був фінал Ліги Європи! Що ж ви так з донецькими не грали, полтавчани? Значить, розмови про те, що то була “подяка” за минулорічне очко потрібне для виходу до ЛЄ – не просто балачки? Ну, нічого – що посіяли, те й пожнете.
Рамос в “Дніпрі” отримує платню більшу за Луческу і Сьоміна (і мабуть, Маркевича) Читать
Те, чого побоювалися найпесимістичніші вболівальники київського “Динамо”, стало реальністю – динамівці фактично вибули з чемпіонської гонки, не зумівши взяти три очка у одного з аутсайдерів першості у Луганську.
Можна пояснювати цю нічию кадровими втратами (матч пропускали Гармаш з Мілєвскім), але, мабуть далися взнаки й тактичні прорахунки Ю. Сьоміна, який, налагодивши гру в захисті, так і не зумів поставити гру команди в атаці.
Вкотре віддавши перевагу більш досвідченим гравцям, Сьомін не знайшов місця у заявці на матч, наприклад, для Дуду, який досить гостро виглядав на лівому фланзі атаки у міжсезоння та на початку весняної частини першості, і зі своїм вмінням пройти по флангу міг би стати в нагоді якраз в цьому матчі. Вкотре не дуже виразно зіграли лідери команди – Гусєв та Ярмоленко, які вочевидь втомилися, та ще й за потурання арбітра Абдули раз по раз отримували відверто по ногах від суперників. Нічим не відзначився і Шевченко, який вийшов на матч з капітанською пов’язкою. (І взагалі, мабуть, більше думає про особисті плани на Євро-12, аніж про завдання перед командою). Конструкторських здібностей Корреа та Нінковича, а в другому таймі і Алієва, явно не вистачило для налагодження гри. В нагоді міг би стати ще один форвард, але такого наразі в команді просто немає, фізично.
Думаю, помилився Сьомін і зі стартовим складом, залишивши Брауна в запасі. Ніяк не посилив гру команди і новобранець Мехмеді, на якого покладалися великі надії у міжсезоння. Як на мене, дарма Сьомін прибрав з поля і “бійця” Вукоєвіча, який не раз виручав команду на останніх хвилинах, в т.ч., забивши переможний гол в додатковий час саме в Луганську минулого сезону. Фактично, претензій немає лише до оборони, але це слабка втіха, бо протягом всього матчу “Зоря” стояла всією командою у власному карному, буквально лягаючи кістьми за те, щоб не пропустити і залишитися у прем’єр-лізі, і таки відстояла потрібне очко.
Перебіг матчу описувати не буду (для цього є відео нижче). Шанси забити були, але не дуже явні і не дуже численні. Надто часто динамівці намагалися завести м’яча в ворота суперника, заважаючи один одному.
Саме над грою в атаці треба працювати тренерському складу, готуючись до нового сезону. Мабуть, варто вже зрештою “почистити” склад, подякувавши заслуженому ветерану, псевдоплеймейкеру та легіонерам, у яких спливає термін контракту, і придбавши кілька гострих гравців у атакуючу ланку, в т.ч. українців, бо витримати гру на три фронти – першість/єврокубки/збірна (в останній саме кияни складають основу атакуючої ланки) – наявним складом команда не зможе. Особливо враховуючи Євро-2012 і необхідність знову форсувати форму до кваліфікації ЛЧ. Аж кричить потрібні крайні захисники, на порядок кращі за Сілву Читать
Черговий матч першості київські динамівці провели в Луцьку проти місцевої “Волині”.
Напередодні матчу кияни зазнали відчутних кадрових втрат – через дискваліфікацію матч пропускали Гусєв, Гармаш та Мілєвскій. А вони разом з Ярмоленком та Брауном складають основну атакуючу силу команди. Не відновився від пошкодження Хачеріді і це, за відсутності Михалика, практично позбавило Сьоміна вибору серед кандидатур українців, які мали вийти на поле, і означало, що Алієву та Шевченко доведеться провести повний матч, що вони останнім часом робили нечасто.
З них і почну ділитися особистими враженнями про матч. Алієв вкотре провалив гру. І справа не в незабитому пенальті, (принагідно, чому саме Алієв взявся його бити, коли на полі був досвідченіший Шева, і Ярмоленко з Брауном, які, здається, беруть участь бомбардирській гонці?), а в тому, що він не здатен впоратися з функціями конструктора гри. Ноги випереджають голову, і в більшості випадків він проскакує передачі партнерів, а потім карячиться, як корова на льоду, у спробі загальмувати й зачепитися за м’яча. Зіткнень у боротьбі за м’яч уникає. І це повторюється кожного матчу. Лише один небезпечний удар за всю гру і жодного гострого пасу. “Какая нам польза от етого босяка?” - запитали б у пародії на відомий фільм.
На відміну від нього Шева завдяки великому досвіду діяв досить корисно. Непогано підігрував партнерам Нінкович. Однак Брауна знову залишили на “голодному пайку”. Ярмоленко знову виглядав не дуже переконливо, хоча разом з голкіпером волинян і став співавтором єдиного голу в матчі. Попов вправлявся у запалюванні “свічок” і неточних передачах на виході в атаку. Кілька разів небезпечно помилився в передачах Корреа, якого випустили саме для того, щоб потримати м’яча.
З огляду на проблеми зі складом на феєричну гру я й не очікував. Втім у першому таймі у наших, як не дивно (Шева+Аля+Нінко ніколи не відзначалися активністю у відборі), виходив пресинг, а от конвертувати його в якісь дивіденди не вистачало клепки. Як на мене, тому що команда грала неосновним, незіграним складом. А гравців, які могли б реально загострити гру, наприклад, Дуду, Сьомін випустити не наважився, вкотре вибравши консервативний варіант збереження рахунку.
Сподіваюсь, травма Шовковського не надто серйозна. Капітан дійсно виручив у епізоді з ударом головою Майкона, якого проспав Сілва.
Також зверну увагу на чергові сумнівні ЖК – Алмейді, за атаку воротаря, якої не було, бо Алмейда грав у м’яч, і Шеліхов сам у нього врізався, почавши рух у напрямку м’яча пізніше за динамівця, і Ярмолі, яку досить відверто “намалював” Леандро, а арбітр Жабченко повівся на Читать
В контексті матчу 27-го туру першості “Динамо” Київ – “Ворскла” кортіло зупинитися на навколофутбольних моментах, зокрема на передматчевих зізнаннях тренера гостей Миколи Павлова, але, по-перше, мабуть, не варто цього робити напередодні Великодніх свят, а по-друге, як кажуть, не стріляйте в піаніста: він грає як може. Особливо, коли музику замовляє хтось на зразок президенту його клубу Бабаєва, відомого, наприклад, тим, що вкупі з іншими “радєтєлями” вимагав від Г. Суркіса звільнити з посади тренера збірної Калітвінцева і призначити на його місце Блохіна, а коли справа на виконкомі ФФУ дійшла до голосування по кандидатурі тренера, НЕ проголосував за свого ж номінанта. Тут свою позицію, та ще й без лайки, пояснити дуже важко, а за лайку Миколу Петровича вже якось карали
Коротко про особисті враження від матчу. В першому таймі Алієв, який за задумом тренера, мабуть, мав грати роль конструктора гри динамівців, насправді виконував функцію її руйніника. Якщо зробити нарізку його дій, то вийде дуже неприглядна картина.
Гру фактично зробили три гравці – Гусєв, Мілєвскій і Шевченко. Особливо відзначив би Артьома, бо саме він, надто після заміни Алієва на Шеву, повів гру своїми розумними і своєчасними передачами. Лише за цей матч він міг вийти у лідируючу групу асистентів першості, якби Нінкович, Шева та Сілва забили його гольові передачі. А якби ще й сам влучав у ворота з п’яти метрів, питання про результат матчу було б знято набагато раніше. А свій гол він за іронією забив з гіршої позиції і, як показав повтор, з невеликого офсайду. (Запишемо це на рахунок “Суркіс всьо купіл”, все одно про помилки арбітра сперечатися безсперспективно ). Далі на полі з’явився Шева, який своїм авторитетом у прямому й переносному сенсі придавив Чічікова (якась квола підростає молодь – готова радше впасти від дотику (а намагався ж схопитися за руку Шеви, а потім вирішив, краще впаду), ніж поборотися за м’яч) і точно віддав на Корреа. Далі (особливо після третього голу, забитого Шевою) почалася феєрія невикористаних нагод з боку динамівців, які, як часто буває, розхолодили команду, і наприкінці матчу ініціативу перехопили ворскляни. Втім забити не вдалося і їм. Попри спроби допомогти з боку Корреа.
Ярмоленко запам’ятався лише новим фінтом, провівши в цілому черговий невиразний матч. В захисті досить чітко відіграв Алмейда. Гармаш не уник своєї ЖК, хоча і знову сумнівної. Втім Денис не став реагувати на неї занадто бурхливо, що Читать
Вчерашнее судейство Юрия Вакса не вписывается в эти категории. Он никому не помогал – он просто и цинично «выписал» «Шахтеру» три очка. «Помогал» - это Тальявенто, судивший чемпионский для Донецка матч, и не видевший трех касаний мяча рукой в одной атаке.
Рано или поздно такой матч должен был случиться. Я ждал его очень долго. Интересно было посмотреть, как Динамо поведет себя, будучи в шкуре тех, кого они годами убивали на поле с помощью арбитров, гордо заявляя после таких матчей: «Судьи в футбол не играют !!!», «Мы принципиально не обсуждаем судейство !!!»… И вот случилось!!!
... (Виділення моє - авт.)
Я добре розумів, чого чекав Moto_SD і врешті все ж вирішив поділитися своїми міркуваннями. ... Читать
В центральному матчі 26-го туру київські динамівці грали в гостях зі своїм основним конкурентом донецьким “Шахтарем”.
Дещо відійду від звичного формату звіту.
Кияни програли 0:2 і за різницею забитих та пропущених м’ячів поступилися супернику й першою сходинкою у турнірній таблиці першості.
В першому таймі гра проходила досить рівно. На початку матчу гостріше діяли кияни, потім – донечани. Потім стався епізод, який хоч і не став вирішальним, але суттєво вплинув на хід гри. Під час подачі кутового на ворота господарів Адріану у своєму карному ззаду вдарив рукою в потилицю Гармаша (див. відео 05:28-05:33 ), але арбітр Вакс чи то не вгледів цей епізод взагалі, чи то не побачив у ньому порушення, але свистка не дав. І як тут свиснеш, коли це пенальті? Денис впав, на поле вибігли лікарі. Допомога, як ми знаємо, повинна надаватися за межами поля, куди Гармаша жестом відправив сам арбітр, і куди показуючи арбітру рукою (мабуть, щоб ближче було бігти назад при поверненні в гру) і побіг поправляти амуніцію Гармаш. Жест Гармаша бачили всі, і реакцію арбітра, але трохи пізніше, теж побачили всі – Вакс показав Денису другу ЖК за те, що той, як я зрозумів, вийшов за межі поля (а хто його туди раніше відправив?), а слідом і червону картку. Так кияни вже на 41-й хвилині залишилися в меншості. (Зауважу, що ЖК Гармашу на 8-й хвилині теж викликала певні питання – Шевчук, як на мене, тупо врізався в Дениса, і той ніяк не міг цього зіткнення уникнути). Окрім того, з лави запасних було вилучено тренера киян Сьоміна, який бурхливо протестував проти вилучення свого підопічного, а один з наших запасних, Алієв, отримав попередження.
Доводилося бачити різні вилучення в матчах цих команд (наприклад дві ЖК Зозулі від Швецова протягом кількох хвилин), але такого я ще не пам’ятаю. А причини, як на мене, на поверхні – масований, на межі істерії, тиск на арбітра напередодні матчу через пресу став фірмовою “фішкою” наставника донечан Луческу перед поєдинками суперників в Донецьку і не тільки там. І ось з цією багаторічною практикою треба щось робити, бо вона давно вже перейшла усілякі межі. Тим паче, що такі коментарі “а-ля Луческу” прямо заборонені дисциплінарними правилами і мусять відповідно каратися. Вже на що сер Алекс Фергюсон авторитетніший за керманича “гірників”, але й він отримує від АПЛ регулярні і щоразу суворіші дискваліфікації і штрафи за коментарі дій арбітрів.
Також зауважу, що коли в подібні ситуації потрапляють гравці “Шахтаря”, я не бачив ще жодного рішення ПРОТИ них. Ті ж самі так звані “експерти” одразу починають пояснювати це якимсь “духом гри” і т.п. Виходить, до “Шахтаря”, в т.ч. до Луческу, застосовується якийсь поблажливий “дух гри”, а до інших – сувора буква закону?
В 25-му турі першості УПЛ в день сміху і жартів у гості до київських динамівців завітав одеський “Чорноморець”.
Завданням киян було взяти три очки, завданням одеситів – мабуть, перешкодити господарям виконати своє завдання.
У динамівців зі старту мав вийти в центрі оборони Айїла Юссуф, але вже після розминки він вочевидь почувся зле і не потрапив навіть до заявки на матч. Замість нього в центрі оборони вийшов Бетау, а Горан Попов в пожежному порядку вийшов на звичний для себе лівий фланг захисту. Окрім нього в захисті ми побачили: Шовковського в воротах, Хачеріді – в центрі, та Даніло Сілву – праворуч. В опорній зоні вийшли Гармаш з Харуною, праворуч в півзахисті – Гусєв, ліворуч – Мехмеді, в центрі – Алієв. Звичну роль єдиного висунутого на вістря нападника грав Ідейє.
Гру суперники почали обережно, ніби придивляючись один до одного. Одесити рухалися швидко, демонструючи намір поборотися за результат. У наших дуже довго розкачувалися Гусєв з Гармашем, і взагалі гра в середньому темпі була на руку гостям.
На 6-й хвилині Гармаш спробував пробити з-за меж карного, але м’яч полетів вище воріт. На 8-й хвилині вихованець динамівської школи Кутас відповів потужним ударом зі штрафного ледь не з 40 метрів, і Шовковський не без труднощів впорався з ударом. Хачеріді пішов в непотрібний підкат біля лівої бровки і отримав попередження. До того ж після цього зіткнення Євген почав накульгувати, і камера показала Тараса Михалика, який почав активно розминатися. Однак пронесло.
Воротар одеситів Безотосний випередив Брауна після пасу Алієва. На 19-й хвилині Кутас отримав шанс на другу спробу зі штрафного і гарматним ударом метрів з 22-х струснув перекладину. Тоді подумалося, що не треба давати йому третій шанс
Харуна отримав ЖК у зіткненні в центрі поля. Гармаш, Мехмеді і особливо Гусєв діяли занадто повільно, Алієв часто виключався з захисних дій.
Втім невдовзі господарі відкрили рахунок: Мехмеді пройшов лівим флангом, зіграв у стінку з Гусєвим і віддав в центр, де Браун Ідейе першим дотиком спрямував м’яча в правий від себе кут, наздогнавши Ярмоленка в змаганні бомбардирів – 1:0!
Потім Харуна вкотре показав, що в нього проблеми з прицілом, запустивши м’яча набагато вище воріт метрів з 25-и. У гостей форвард Бурдужан отримав попередження. Він же на 33-й Читать
Матч 24-го туру першості УПЛ київські динамівці проводили в Маріуполі.
На гру завітали поважні гості – президент (почесний) і головний тренер донецького “Шахтаря” Рінат Ахмєтов та Мірча Луческу. Що цілком зрозуміло, бо й сам матч по праву можна вважати грою киян не проти місцевого “Іллічівця”, а проти другої команди “Шахтаря”.
І тут хочеться нагадати багатьом поборникам справедливості, що правила УЄФА чи ФІФА НЕ забороняють брату президента одного з клубів бути президентом федерації футболу країни, зате явно ЗАБОРОНЯЮТЬ одному власнику мати в одній і тій самій лізі більше однієї команди через очевидну відсутність спортивної боротьби у стосунках між ними. Ось в чому хочеться побажати виявити принциповість панам Дєнісову, Циганику та “іже с німі”.
Однак повернімося власне до матчу.
Виходячи на поле, суперники мали майже однакові завдання – киянам потрібна була перемога, щоб зберегти відрив від “старшого брата” господарів, а господарям, які програли всі три матчі у весняній частині, потрібно було бодай очко в матчі з лідером першості.
Тренер киян Ю. Сьомін виставив наступний склад: Шовковський (капітан) - у воротах, захист: ліворуч - Гусєв, праворуч – Даніло Сілва, в центрі – Хачеріді та Бетау; півзахист: “опорники” – Вукоєвіч та Алієв, ліворуч – Мехмелді, праворуч Ярмоленко, в центрі – Мілєвскій, та Ідейє – на вістрі.
Одразу зауважимо, що ні стан поля, ні погодні умови не обіцяли видовищної гри. Поле більше нагадувало город, практично не дозволяючи командам грати низом, бо м’яч раз по раз дріботів і підскакував на купинах. А гру верхи досить суттєво коригували пориви сильного вітру. В першому таймі по вітру грали господарі, тому не дивно, що на його початку саме вони володіли ініціативою, намагаючись закидати м’яча на фланги за спину захисникам киян і розраховуючи на швидких атакувальників Фоміна та Кожанова.
Фомін завдав удару в падінні головою вже на першій хвилині, але цим ударом скоріше продовжив передматчеву розминку Шовковському. Кияни відповіли штрафним Алієва метрів з 30-и праворуч, після якого Мілєвскій не зумів проштовхнути м’яча в сітку. Надалі господарі зосередилися на намаганнях забити по вітру з-за меж карного – особливим старанням в цьому відзначався Таргамадзе, – та їх ударам бракувало точності. Коли ж на 19-й хвилині хльосткий удар Ярошенка після подачі кутового влучив в отвір воріт, на заваді м’ячу впевнено став Шовковський. Ще за кілька хвилин Ярмоленко навісив у карний від правого кутового прапорця, Алієв зупинив м’яча в карному, замахом прибрав захисника, але Читать
У 23-му турі першості ПЛУ в гості до київських динамівців на оновлену головну спортивну арену країни завітав дніпропетровський “Дніпро”.
Ще до гри різноманітні коментатори і вболівальники сходилися на думці, що вона буде напруженою, бо після поновлення першості “Скуадра Біола”, як дотепно називають її деякі прихильники футболу, показала себе колективом, який добре готовий фізично і, що важливо, психологічно. Дніпряни вкотре не поступилися “Шахтарю” в Донецьку, та й у матчі з полтавчанами мали вигравати. Після дискваліфікацій до складу повернулися Мандзюк, Стрініч та Коноплянка, ФФУ відмінила ЖК С. Кравченку у матчі з “Ворсклою”, надавши йому можливість теж зіграти в Києві. Однак і втрати у гостей були суттєві – через дискваліфікацію матч пропускали важливі гравці центральної зони – Чеберячко, Боатенг та Ротань. У динамівців теж були втрати – травмовані Михалик, Юссуф та Дуду.
Ю. Сьомін трохи здивував змінами у стартовому складі, хоча, мабуть, їх можна пояснити намаганням тренера ставити на гравців, які добре зарекомендували себе в попередніх матчах. Так Гусєв вийшов на позиції лівого оборонця, в центрі поля разом з “опорниками” Гармашем та Харуною вийшли: Мехмеді – ліворуч, Алієв – в центрі та Ярмоленко – праворуч. Браун зайняв звичну позицію на вістрі. Також на звичних місцях вийшли: Шовковський – у воротах, Даніло Сілва – на правому фланзі захисту, а Хачеріді з Бетау в його центрі.
Гра почалася в середньому темпі, який, як на мене, більше влаштовував гостей: вони встигали швидко й компактно відходити за лінію м’яча практично усім складом, перекриваючи всі зони і змушуючи динамівців подовгу перепасовувати м’яча у пошуках “дірок” в обороні. За першої ліпшої нагоди дніпряни намагалися вискакувати у швидку контратаку силами насамперед Коноплянки та Матеуса. Кияни в таких епізодах намагалися при перехопленні м’яча закинути його довгим пасом вперед на Брауна чи Ярмоленка.
Однак жодному з суперників така в’язка закрита гра успіху не приносила. Кияни ніяк не могли піймати колективний темп – передачі йшли то засильні, то в недодачу. Порозуміння між гравцями спостерігалося нечасто. Дніпряни, здалося, першими призвичаїлися до швидкого, але вогкого поля. Кравченко та Коноплянка пробили штрафні, однак безрезультатно. Браун спробував забити головою, але невдало, та й з офсайду.
На 11-й хвилині кияни намагалися швидко ввести м’яча в гру після порушення, Джуліано став на заваді, і Гармаш, вдаривши м’ячем йому в ногу, випросив для опонента ЖК.
МетаКонтакт
Блог
Фото
Чат
Знакомства
Форум
Почта
ЛС
). Далі на полі з’явився Шева, який своїм авторитетом у прямому й переносному сенсі придавив Чічікова (якась квола підростає молодь – готова радше впасти від дотику (а намагався ж схопитися за руку Шеви, а потім вирішив, краще впаду), ніж поборотися за м’яч) і точно віддав на Корреа. Далі (особливо після третього голу, забитого Шевою) почалася феєрія невикористаних нагод з боку динамівців, які, як часто буває, розхолодили команду, і наприкінці матчу ініціативу перехопили ворскляни. Втім забити не вдалося і їм. Попри спроби допомогти з боку Корреа. 
